Чи можна в Данії стати бомжем?

Картинка-Жизненно-песочница-удалённое-733517

Про те, що скандинавські податки і cost of living є одними з найвищих в світі не знає хіба що…ну паца з Рівного може не знає. При всій повазі.

Я теж здогадувалась, що держави загального добробуту не з повітря будуються, і тому коли побачила в контракті формулювання зарплатні в форматі “$xххх before tax“, the before tax part мене трохи напружила. Коли я ще з України запитала в нашого бухгалтера, а не могли бы вы в этом месте поподробнее – вона відповіла, що податки в Данії – це справа дуже індивідуальна, і суму податка ви дізнаєтеся вже після його обрахунку податковою службою Данії.

Я подумала, що рєбята, я звичайно все розумію, у вас там welfare state і все таке, але я не хочу, щоб після ваших податків в мене залишилося зарплатні хіба на коробку з-під холодильника в якості жилплощі. І продовжувала напитувати. Але всі відповіді зводилися до того, що податки is a very individual thing і don’t worry. Ну я подумала, що від Данії до України в принципі пішки пройтись можна, і вирішила, що раз план Б в мене є, то можна погоджуватися.

Коли ви приїжджаєте в Данію в якості кваліфікованої робочої сили, протягом перших 5 днів вам потрібно завітати в некий Borgerservice. Під часу візиту ви проходите деякі бюрократичні процедури, метою яких є міцно впрягти вас в датську державну систему, щоб ви не бурили спокійну водную гладь Датського Королівства своєю понаєхавшою присутністю. В Borgerservice серед всього іншого, потрібно заповнити форму в 5 сторінок, за якою і буде відбуватися зняття податків. І тут я відчула весь сок “taxes being an individual thing”. Найцікавішими питаннями офіційно оголошую наступні:

1. Як часто ви плануєте відвідувати вашу рідну країну? (чим частіше, тим менший податок)

2. А скільки кілометрів від Данії до вашої країни? (чим більше, тим менший податок)

3. А скільки кілометрів від адреси проживання в Данії до офіса? (якщо більше 12 км, то менший податок)

4. А де ви живете – квартира/кімната/готель?

5. А самі живете чи з кимось? А якщо з кимось, то з ким, єслі не секрет –  spouse or cohabiting partner/parents/children?

6. Якщо ви заміжня, зазначте приблизну суму доходу вашого чоловіка за 2015 рік (чим більша, тим більший податок).

7. Чи є ви прихожанином (чи як це називається) Євангелічно-лютеранської народної церкви Данії? (якщо так, то силу вашої віри треба кожного місяця доводити матеріально).

Ну і т.д. і т.п.

Коротше, великий датський брат слєдіт за тобой.

Я вам не скажу за всю Одесу, але особисто я останніх 2 роки в Україні платила 5% від місячної зп + 431 грн в пенсійний фонд. Вся формула. Я раз загуглила, як обрахувати свій датський податок самостійно. Знайшла любительську інструкцію в 10 сторінок.

Взагалі, датські податки – це магічна річ. Вони можуть з’явитися раптово і нізвідки. Наприклад, якщо у вас вдома є техніка типу телевізора чи компа, то, будь ласка, податочєк. Якщо ви хочете купити машину – то, ось вам, податок в сумі 180% (так, так, це не misprint) від вартості машини (я уточняла в співробітників – це якщо в суму, за яку ви купили машину, не включений податок країни -виробника, якось так). Це пояснює, чому стоянка під офісом компанії Universal Robots, наприклад, виглядає скромніше, ніж стоянка під КІМО.

Так от, через 2-3 тижні я отримую листа з податкової служби. Тремтячими руками, затамувавши подих, відкриваю його, ніби це лист з Хогвартса. В листі купа слів датською, якісь обрахунки, врешті-решт, натикаюсь на цифру 37%. Ну, думаю, все не так печально. Більше того, виявилось, що податок вираховується не зі всієї суми, а з її оподаткованої частини, яку ніхто толком пояснити не може. Плюс враховується те, що я закінчила університет не давніше ніж 18 місяців тому, і взагалі я інтерн. І інтроверт. І за спеціальністю. І в галузі, яка є стратегічним пріоритетом для ЄС.

Цікаво також те, що враховуючи всі ці розрахунки, держава знімає тільки приблизний податок. Приблизний він тому, що податок розраховується не від місячного доходу, а від річного. А річний дохід – це expected income. Іноді у всіх на рахунках з’являються внєзапні 1000 крон. Це держава повертає гроші, які недорозподілила. Іноді у вас з рахунку зникають 1000 крон. Це держава щось недобрала. Датські податки – це густий непроглядний туман.

І нарешті, куди ж йдуть всі ці податки?

1. 8% зі всієї суми – це job market contribution.

З того, що залишилось

2. 5-6% – health care contribution. Медичне обслуговування в Данії безкоштовне (на самом деле нет, це ж ваші податки хохо).

3. 24.9% – податок муніципалітету міста, в якому ви працюєте. За ці гроші ви маєте так само умовно безкоштовні бібліотеки, відносну чистоту на вулицях, пошту і т.д.

4. Решта – в Нарнію.

Коротше, тема невичерпна, але суть в тому, що в якості бомжа ви в Данії нікому не потрібні. Навіть якщо ви біженець з Сомалі чи Сирії. Стати ним вам просто не дозволять за рахунок гнучкої і сильно кастомізованої прогресивної системи оподаткування.  В принципі, жити можна, але в Україні веселіше. Головне – пам’ятати, що податки в Данії are very individual.

269279_506x285

Standard

Мурло хочу быть с тобой

Написала, значить, Гансу* (одному із засновників компанії), що наш сайт – лайно. Я в принципі на роботі звикла рубати правду-матку, бо для мене робочі моменти абсолютно вільні від емоцій. Я ніколи не ображаюсь, коли хтось критикує мою роботу, а навпаки з радістю приймаю конструктивні зауваження. Більше того, якщо я бачу, що людина мнеться і підбирає нєлєпі слова, боячись мене образити відвертістю, то я йду на провокацію і від балди просто говорю щось різке і категоричне цій людині. У відповідь я нарешті отримую неприкриті вихованістю думки на рефлексі “сам дурак”.

Так от, звикши до таких розкладів, я написала Гансу, що our website now is in a pathetic condition. І після цього одразу запропонувала рішення проблеми, як я його бачу, і сказала, що я сама все порішаю, тільки дозвольте мені зааутсорсити толкового дизайнера. Ну і чекаю, що от ми сядем с Гансом, він буде в кайфі від того, що хтось таки готовий взяти на себе відповідальність з рефакторингу сайту, бо це ж так напряжно. Але Ганс не відповідає 4 дні, а потім внєзапно в ніч з суботи на неділю я отримую відповідь. З листа на півтора листка А4 я розумю, що Ганс – 50-річний дядя з PhD in Artificial Intelligence, 10-річним стажем на керівних посадах в ЄС і купою всяких регалій -просто взяв і образився.

Я була в шоці. Півтори години робочого часу я складала лист-відповідь, в якому виписувала кренделя і реверанси в стилі “Please accept my apology for being too harsh…”, “by no means I implied to underestimate the effort…”, “I am impressed by the work you’ve done” і т.п.

Але Ганс назначив термінову зустріч і діватися було нікуди. Іду я на ту зустріч, і думаю, що “ну Віка, не дивлячись на те, що сайт-лайно, люди ж вкладали час і сили, працювали, ти могла би і палєхчє”. І сушу мозок, як же я маю коректно сказати Гансу, що “при всій моїй повазі до вашої роботи, сайт таки лайно”. Але виявилось, що Ганса розчарувало інше.

“Victoria, you told that our website is pathetic”, сказав він із сумом в голосі.

“Oh yes”, знову ляпаю я.

“In such case I assume you’re NOT IN LOVE with it”

Моя права брова нєвольно пісдкочила. “Всмислє”, кажу я.

“If you call the website “pathetic” it means you are not in love with it. This made me really sad. Are you still motivated?”

“Hans, if I were not IN LOVE with what I do, I would’ve never written you a long letter on the website improvements. Actually, if I didn’t like what I do, you wouldn’t see me sitting here at all. That’s just my way of loving things”.

Після подальших пояснень і clarifications Ганс таки втішився і заспокоївся, подякував за відвертість і пішов на наступну зустріч. А мене накрило. Люблять же не за щось, подумала я, а всупереч чомусь. От я обожнюю те, чим я займаюсь. Але ж блін, ну король-то голий, і сайт-то лайно. І те, що сайт-лайно, не заважає мені його любити. Мені взагалі здається, що сила любові вимірюється тим, на скільки ти любиш всі лайнові сторони об’єкта обожания, а не всі хороші сторони. Бо хороші сторони любити легко, а ти от спробуй полюбити погані.

Я от останнім часом полюбила промзони Києва. От люблю, хоч вбий.

Эстетика елесей

Ось яскравий доказ на користь моєї позиції

Мурло хочу быть с тобой

І у Лав Із не відстають

Любовь это когда не замечаешь

І коли любиш країну, то хочеш, щоб їй було добре. Для того, щоб їй було добре, ти хочеш в ній щось змінити. І ти признаєш, що справи лайнові. І починаєш рушити, щоб щось створити. Ібо every act of creation is first an act of destruction, за Пікассо. І збоку може здатися, що ти рушиш, бо не любиш, а все навпаки виявляється.

Або от любиш ти людину, і хочеш, щоб їй було добре. І ти бачиш, що ця людина, наприклад, палить. І якщо ти починаєш допомагати йому/їй кинути палити, то це не через те, що ти його/її за це не любиш. Ти не станеш його/її менше любити, хай би він зелений чай через диджериду курив. Це тільки через те, що ти розумієш, що цій людині нікотин шкодить, а ти просто хочеш захистити її від усього поганого.

Or am I not right?

*Імена, звичайно, міняю, бо не ровен час.

Standard